You are viewing ua_prytcha

February 2012   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Venezia

Ти ж знав, що ризикуєш!

Posted by remix_filosof on 2012.02.22 at 10:49
В одному індіанському племені юнаків на зрілість випробовували самотністю. Цим вони мали довести самі собі та спільноті, що готові стати справжніми воїнами.
Під час випробовування один із цих юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи гори, що оточували цю долину, юнак побачив стрімку вершину, вкриту сліпучо-білим снігом.
- Поміряюся з тією вершиною - сказав сам до себе юнак.
Він одягнув сорочку зі шкіри зубра, накинув на плече плащ та почав спинатися на гору.
Вибравшись на вершину, юнак побачив під собою цілий світ: чудові краєвиди, безмежний простір. Його серце наповнилося гордістю.
Раптом біля своїх ніг він почув дивне шелестіння. Придивився і побачив змію. Хотів відскочити, але змія заговорила до нього:
- Помираю! Тут надто холодно для мене і я не маю поживи... Візьми мене під свою сорочку та знеси в долину.
- Ні! - сказав у відповідь юнак. - Знаю я вашу породу. Ти - гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене і я помру.
- О, ні! Навіть не думай так. - відповіла змія. - З тобою не буду так поводитися. Якщо мені допоможеш, тоді не вчиню тобі ніякого зла.
Юнак і далі відмовлявся, але змія вміла добре переконувати. Врешті він взяв її під свою сорочку та поніс зі собою в долину. Коли вони вже спустилися, юнак обережно поклав її на землю. Несподівано змія скрутилася, кинулася на хлопця та вкусила його в ногу.
- Ти ж мені обіцяла! - закричав він.
- Ти ж знав, що ризикуєш, коли брав мене зі собою, - сказала змія та поповзла собі геть.

Ця історія присвячується кожному, хто піддається таким спокусам як алкоголь, наркотики тощо.
Ти знаєш, що ризикуєш, коли береш мене зі собою.
Що посієш, те й пожнеш.




Venezia

Трохи срібла

Posted by remix_filosof on 2012.02.14 at 09:07
- Учителю, що Ви думаєте про гроші? - спитав один юнак свого учителя рабина.
- Дивися у вікно, - сказав учитель. - Що там бачиш?
- Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз і чоловіка, який іде на базар.
- Добре. Тепер дивися у дзеркало. Що там бачиш?
- Що ж Ви хочете, щоби я там побачив?! Звісно - себе!
- Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і тоді людина бачить тільки себе.

Довкола нас є багато таких людей, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться назовні, однак бачать та споглядають самих себе.
Не дозволяймо, щоби вікна наших сердець стали звичайними дзеркалами.




Venezia

Несподіванка

Posted by remix_filosof on 2012.02.08 at 11:43
Він був людиною чесною, представником мовчазної більшості. Поводився суворо з жінкою та дітьми. Належав до расистської ліги, тому що вважав за краще, щоби чорношкірі залишалися в своїй країні. Але, як це буває з усіма, він також помер.
Він сміливо підійшов до воріт раю та постукав.
Ангел чемно привітався із ним та завів до приймальні. Тоді сів за помп'ютер, набрав ім'я новоприбулого, прочитав на моніторі відповідь та сказав:
- Мені неприємно про це говорити, але Ви мусите побути трохи в чистилищі, перш ніж попасти до раю.
- Тут якась помилка! - скрикнув той чоловік. - Я завжди був чесний та зразковий!
- На жаль, нічого не можу зробити, - відповів ангел.
- Хочу говорити безпосередньо із Ним! - рішуче сказав чоловік і попрямував до дверей, що були за плечима ангела.
- Ваша воля, - сказав ангел. - Але на Вас чекає цікава несподіванка.
- Яка? - запитав чоловік.
- Він - чорношкірий, - посміхнувся ангел.

Життя повне несподіванок, які не закінчуються навіть тоді, коли потрапимо "туди".

Venezia

Сила нашої думки

Posted by remix_filosof on 2012.02.03 at 12:29
Одному водієві посеред поля пізно ввечері несподівано пробилося колесо автомобіля. Він дуже засмутився, тому що не мав відповідного інструменту, щоби його замінити. Раптом вдалині побачив маленький вогник - то був будинок одного господаря, що жив посеред цього поля.
Водій швидко пішов в тому напрямку, тому що вже наближалася ніч.
Дорогою він думав: "А що, коли мені ніхто не відчинить дверей?"; "А що, коли у них не буде потрібного інструменту?"; "А що, коли вони не захочуть мені його позичити?".
Від таких непевних думок його тривога все зростала і коли, нарешті, водій підійшов до того будинку, то був такий збентежений та розлючений, що, як господар відкрив йому двері свого дому, замахав кулаком під носом у нього та закричав: "Тримай собі свій домкрат!"

Подобається нам чи ні, але наші думки визначають маршрут земної мандрівки, яку називаємо життям. Якщо будемо думати тільки про невдачі - то вони переслідуватимуть нас. Якщо думатимемо що ми є невиховані, неграмотні, некультурні - то такою і буде наша поведінка. Якщо говорити дитині, що вона дурна - то такою вона і виросте.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Йшов собі полем один подорожній і раптом побачив у траві якийсь предмет дивної форми, що його не міг добре розгледіти.
- Це змія, - подумав він.
Змія кинулася на нього і вкусила.
Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачив у траві предмет дивної форми.
- Це птах, - подумав він.
Затріпотіли крила і птах полетів у небо.



Venezia

Лисяча стратегія

Posted by remix_filosof on 2012.01.31 at 22:55
Одного разу Лев з широко відкритою своєю пащею наблизився до Вівці та запитав її чи від нього не тхне.
- Так! - відповіла вівця!
- Дурна! - сказав Лев та з'їв її.
Потім він підійшов до Вовка та поставив те саме запитання.
- Ні! - відповів Вовк.
- Підлабузнику! - заревів Лев та розірвав його.
Тоді він підійшов до Лисиці та запитав те саме.
- Кажучи правду, пане, - відповіла Лисиця, - у мене такий нежить, що я абсолютно не чую жодних запахів.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на ліжку при смерті.
- Залишіть мені у спадок трохи Вашої мудрості, - попросив він.
- Бачиш мій язик? - запитав філософ.
- Бачу, - сказав у відповідь учень.
- А мої зуби? Чи всі ще там?
- Ні, не всі.
- А знаєш чому язик тримається довше від зубів? Тому що він м'який та гнучкий, а зуби тверді - тому і випадають. Тепер ти знаєш усе, що потрібно знати. Іншої мудрості я не маю.



Venezia

Зручний привід

Posted by remix_filosof on 2012.01.30 at 22:11
В одному селі жила собі черепаха. Якось її племінниця, яка проживала в місті, запросила тітку до себе в гості. Бажаючи побачити трохи світ, сільська черепаха прийняла запрошення.
Дорога була не дуже далекою, трохи більше одного кілометра, однак для черепахи це досить довгий шлях. Та вона подумала собі, що подолає його швидко і пустилася в дорогу тільки наступного дня вранці.
"Якщо я буду рухатися в такому темпі - то якраз до обіду зможу прийти до призначеного місця" - міркувала собі черепаха. І пустилася в дорогу, підспівуючи собі якусь знайому мелодію.
Йде, йде, йде...
До полудня бідолаха пройшла тільки якихось двісті метрів. Коли годинник почав вибивати 12 годину, вона невдоволено пробурмотіла: "Який дурний годинник! Ще й година не минула як я вийшла з дому, а вже вибиває полудень. Він, напевне, заржавів всередині."
Йде, йде, йде...
Почало заходити сонце і на небі заблищали зірки. Черепаха не пройшла навіть і половини дороги.
Страшенно розлючена, вона почала кричати: "Світ вже не такий як колись! Сонце заходить раніше, зірки з'являються коли захочуть! А доба вже не має тих 24 годин, які мала колись!"
І так, незадоволено викрикуючи, повернулася до дому, сипляючи прокльонами на нерівну та покручену дорогу.

Завжди знайдеться "зручний" привід, щоби думати погано про оточуючий світ.



Venezia

Троянда

Posted by remix_filosof on 2012.01.29 at 18:05
Австрійський поет Рільке якийсь час жив у Парижі.
Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці знаходилась жінка старшого віку та просила милостиню у перехожих. Вона сиділа нерухомо постійно на одному й тому ж місці, як статуя, з простягнутою рукою та опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав для неї милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка запитала поета:
- Чосу ти ніколи нічого не даєш цій бідній жінці?
- Ми мали б дати їй щось для серця, а не тільки для рук, - відповів він.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що тільки-но почала розпускатися та дав цю троянду убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета, підвелася з землі та поцілувала його руку і пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень її ніхто не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці - мовчазна, нерухома, як і раніше.
- Чим вона жила всі ці дні? - запитала молода француженка.
- Трояндою, - відповів поет.



Venezia

Чому ми кричимо?

Posted by remix_filosof on 2012.01.27 at 22:13
Одного разу вчитель запитав своїх учнів:
- Чому розгнівані люди кричать?
- Кричать, тому що втрачають терпіння, - відповів один із учнів.
- Але чому кричать до тих, хто є поруч із ними? - знову запитав вчитель.
- Кричать, тому що хочуть щоби їх почули, - пролунала відповідь.
Вчитель продовжував запитувати:
- Отже, неможливо спокійно розмовляти?
Учні давали різні відповіді, але жодна із них не задовольнила вчителя.
Тоді він сказав:
- Знаєте чому розгнівана людина кричить на інших? Отож, коли двоє сваряться - їхні серця дуже віддаляються одне від одного. Щоби подолати ту відстань між серцями - треба кричати, тоді тебе почують. Чим більші люди є розгнівані - тим голосніше кричать, щоб почути одне одного. А що буває поміж двома закоханими? Вони не кричать, а шепочуть. Чому? Тому що їхні серця є дуже близько одне до одного. Відстань поміж ними така маленька, що їхні серця розмовляють пошепки. А коли любов дуже-дуже сильна, тоді не потрібен навіть шепіт - достатньо тільки погляду. Їхні серця досить добре розуміють одне одного.
Після цього вчитель ще додав:
- Якщо сперечаєтесь, то не дозволяйте вашим серцям віддалятися. Не кажіть слів, які б ще більше вас віддалювали. Відстань може бути такою великою, що серця вже ніколи не знайдуть зворотної дороги. Найбільш вдалий спосіб припинити сварку - це сваритися міцно обійнявшись.



manka nebesna, zyma

від модератора

Posted by sokyra on 2010.12.28 at 17:47
відтепер усі записи у цій спільноті - модеровані. сподіваюся, це допоможе проти спаму.

ПРИТЧІ СОЛОМОНОВІ

Posted by copm_diva on 2010.09.19 at 14:13
розділ 3
Мудрий провадить чеснотне життя
27 Не стримуй добра потребуючому,
      коли в силі твоєї руки це вчинити,
28 не кажи своїм ближнім: "Іди, і знову прийди,
      а завтра я дам", коли маєш з собою.
29 Не виорюй лихого на свого ближнього,
      коли він безпечно з тобою сидить.
30 Не сварися з людиною дармо,
      якщо злого вона не вчинила тобі.
31 Не заздри насильникові,
      і ні однієї з доріг його не обирай,
32 бо бридить Господь крутіями,
      а з праведними в Нього дружба.
33 Прокляття Господнє на домі безбожного,
      а мешкання праведних Він благословить,-
34  з насмішників Він насміхається,
      а покірливим милість дає.
35 Мудрі славу вспадковують,
      а нерозумні носитимуть сором.


Previous 10